Алое деревоподібне, яке у народі часто називають столітником, — це не лише декоративна, а й справжня лікувальна рослина. Висотою до 1,5 метра, з товстим стеблом та м’ясистими, загостреними листками, що утворюють густу розетку на верхівці, алое є одним із найпоширеніших «домашніх цілителів».
Краї листків мають м’які, але помітні зубці. Узимку алое може зацвісти, викидаючи стрілку з розкішним суцвіттям червоних або жовтих квіток, хоча це трапляється не щороку.
Батьківщина рослини — посушливі райони Південної та Східної Африки, де алое росте у природних умовах. У наших широтах його культивують як кімнатну рослину або тимчасову відкриту культуру в теплих південних регіонах.
Унікальна властивість столітника — здатність до вироблення біогенних стимуляторів, якщо витримати листя в темному і холодному місці протягом 12 днів. Саме тому сік алое активно використовують у тканинній терапії та при лікуванні очних, шлункових, шкірних, легеневих, суглобових та імунних захворювань.

Листя зазвичай збирають восени. Сік консервують спиртом або згущують до твердої форми (сабур), який має потужну проносну та жовчогінну дію. Але з обережністю — сабур протипоказаний при геморої, вагітності, менструаціях, гострих хворобах нирок, серця і туберкульозі з кровохарканням.
Свіжий або консервований сік алое приймають по чайній ложці перед їжею як засіб від хвороб печінки, шлунка, ожиріння, закрепів та гастритів. Він багатий на ферменти, вітаміни, бактерицидні речовини й допомагає регулювати менструальний цикл.
Народна медицина рекомендує:
Настоянку з алое, червоного вина та меду для зміцнення імунітету, лікування туберкульозу, гіпертонії, онкозахворювань та навіть для боротьби з катарактою на початковій стадії.


