Віта
Люди, котрі впевнено передбачали швидку і легку перемогу України, в той час розпочався довгоочікуваний контрнаступ, не зробили Києву жодної послуги. Вони лиш підняли очікування до нереалістичного рівня, пише The Times. Видання зазначає, що війна ще може тривати роками. Це може бути до тих пір, поки в Росії не почнеться масштабна політична і економічна криза.
«Як і Росія, Україна зараз значною мірою відмовилася від сміливих обіцянок неминучих тріумфів. Натомість говорять про захоплення окремих сіл, про досягнуті чи зведені успіхи силами роти», – зазначає автор матеріалу та цитує одного із чиновників США, який заявив, що «ми ще не повністю закрили книгу про 2023 рік, але ми нарощуємо наші думки про 2024».
Українці визнають, що контрнаступ пішов не так як вони планували. І наразі не було досягнено прогресу, на який всі сподівалися чи очікували. Це не означає, що контрнаступ провалився, так як деяка частина території все ж була звільнена. В той час як російські сили серйозно деградували. Однак залишається ще місяць-два, коли Україна ще може досягти прориву, так як у листопаді зимові дощі на півдні Запорізької області ускладнять умови для просування.
«Тим не менш, перспективи великого прориву на південному фронті, який би розрізав російські війська навпіл та ізолював Крим, зменшуються, хоча це й не неможливо», – пише автор матеріалу, британський політолог Марк Галеотті.
На думку експерта, ЗСУ певним чином застрягли між своїм старим радянським способом війни та новим західним. І, нажаль, цьому не допомогло навіть отримане західне озброєння, бо на все потрібен час.
Тим не менш, українці все ще тримають ініціативу. Вони, за будь-яким значущим показником, перемагають. ЗСУ утримали росіян на широкому фронті та використовували свою нову далекобійну вогневу міць і свою здатність швидше переходити від пошуку до ураження цілей, для того, аби знищити важливі сховища та артилерію своїх ворогів.
«Це свідчить про успішну адаптацію до бойового середовища, але також ускладнює досягнення рішучих успіхів», – пише видання та стверджує, що вирішальною залишається артилерійська війна.
«Росіяни все ще стріляють більше, але українці тепер мають кращу зброю …. І потроху перемагають у контрбатарейній боротьбі», – додає автор.
Він зазначає, що жодної мирної перспективи на разі немає, а зустріч у Джидді була вправою у перформативному занепокоєнні, де Україна хотіла показати свій мирний план із десяти пунктів, який насправді є закликом до беззастережного виходу та капітуляції Росії. Приймаючі сторони Саудівської Аравії, а також Китай і Туреччина прагнули виглядати конструктивними і налаштуватися на роль мирних посередників у якийсь момент у майбутньому.
«Проблема в тому, що жодна сторона не готова до змістовних переговорів. Київ вважає, що він буде в кращому місці для переговорів, коли він звільнить більше території і почне облогу Криму. Москва впевнена, що витримає цьогорічний контрнаступ, і сподівається, що тупикова ситуація змусить Захід двічі подумати про безстрокову підтримку України. Крім того, потенціал того, що Дональд Трамп може повернути собі Білий дім наступного року, змушує деяких російських стратегів (і західних аналітиків) передбачати, що США можуть відступити від війни», – міркує Галеотті.
За його словами, стає ще більш очевидним, що війна буде тривати довше, ніж хтось міг уявляти та буде складнішою, аніж передбачалось. Зокрема бої цього літа налаштовують українців на більший успіх наступної весни, коли в ЗСУ буде ще більше західного обладнання, включаючи американські танки M1A1 Abrams і, можливо, винищувачі F-16. Більш важливим є те, що в українських військових буде більше часу, для того, аби потренуватися на них і розробити власні доктрини для їх використання.
Тим часом, як зазначає політолог, російська економіка перегрівається. Хоча Москва подолала деякі проблеми у виробництві зброї, включаючи внутрішнє виробництво іранських безпілотників, вона не може замінити знищені системи з тією швидкістю, якою вони знищуються.
